погов ru
1поговѣти — ПОГОВѢ|ТИ (2*), Ю, ѤТЬ гл. 1.Проявить благоговение: сего ради поговѣи кр҃щнью. ˫ако достоино чти. (εὐλαβηϑῆναι) ГБ к. XIV, 33в. 2. Остеречься, проявить осмотрительность: но сих же понеже ни сердца къ б҃у приложисте истинна. пороптасте и не… …
2погов. — погов. (abbreviation) поговорка Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …
3поговір — іменник чоловічого роду …
4поговіти — дієслово доконаного виду …
5погов. — погов. поговорка Словарь: С. Фадеев. Словарь сокращений современного русского языка. С. Пб.: Политехника, 1997. 527 с …
6поговірка — іменник жіночого роду розм …
7поговірка — и, ж., розм. 1) Те саме, що поговір. 2) Об єкт осуду, розмов, пересудів. 3) Ходячий образний вислів; приказка …
8погов. — поговорка …
9поговір — во/ру, ч. Свідомо неправдива або викликана необізнаністю з фактами чутка, звістка про кого , що небудь; плітка. || Поширення таких чуток, звісток; пересуди. || Недобра слава; поголоска …
10поговіти — і/ю, і/єш, док. Говіти якийсь час …
