повірник
1повірник — іменник чоловічого роду, істота …
2повірник — а, ч. 1) Людина, що користується особливим довір ям, якій звіряють таємниці, плани і т. ін.; повірений. 2) Особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені; повірений. Повірник короля …
3повірниця — і. Жін. до повірник …
4повітрозабірник — а, ч. Те саме, що повітрозабирач …
5повітрозбірник — а, ч. Те саме, що повітрозабирач …
6повірений — 1) ім. (особа, уповноважена іншою особою / установою тощо діяти за їх дорученням і від їхнього імені), (по)вірник 2) див. уповноважений …
7сечозбірник — а, ч. Резервуар, ізольований від доступу повітря колодязь, де зберігають сечу …
8уповноважений — вповноважений ім. (довірена особа для виконання якогось доручення), повірений, повірник, депутат …
9дипломатичний — а, е. 1) Стос. до дипломатії (у 1 знач.). •• Дипломати/чна по/шта один з видів зв язку дипломатичного чи консульського представництва з центральними органами зовнішніх зв язків держав, яка пересилається звичайно в супроводі дипломатичних кур єрів …
10Поднестровский диалект украинского языка —      Поднестровский диалект на …
