переманювати
1переманювати — юю, юєш, недок., перемани/ти, маню/, ма/ниш, док., перех. і без додатка. Приваблюючи чим небудь, схиляти до зміни місця проживання або роботи, примушувати пристати, приєднатися до когось іншого …
2переманювати — див. переманити …
3переманювати — дієслово недоконаного виду …
4переманити — переманювати (до кого, куди приваблюючи чим н., схилити до зміни місця роботи, проживання тощо), перенадити, перенаджувати, перевабити, переваблювати, перетягти, перетягнути, перетягати, перетягувати; перемовити, перемовляти (намовляючи); відбити …
5відбивати — а/ю, а/єш, недок., відби/ти, відіб ю/, відіб є/ш; мин. ч. відби/в, би/ла, би/ло; наказ. сп. відби/й; док., перех. 1) Ударами відокремлювати частину від цілого. || Ударами відокремлювати що небудь прикріплене, прибите; відкривати. || чим, безос.… …
6знаджувати — ую, уєш, недок., зна/дити, джу, диш, док., перех. Викликати у кого небудь захоплення, зачарування ким , чим небудь; зваблювати, спокушати. || Приваблювати, вабити до себе чим небудь принадним, звабливим. || Перетягувати, переманювати до себе,… …
7переманити — див. переманювати …
8переманювання — я, с. Дія за знач. переманювати …
9перемовляти — я/ю, я/єш, недок., перемо/вити, влю, виш; мн. перемо/влять; док., перех. 1) тільки док., розм.Промовити слово, обмінятися словами. 2) заст., розм. Переманювати. 3) діал. Переказувати …
10перенаджувати — ую, уєш, недок., перена/дити, джу, диш, док., перех., рідко. Переманювати на свій бік, принаджувати до себе …
- 1
- 2
