-
1 пакость
пакост||ьж разг ἡ παληανθρωπιά, ἡ κακοήθεια, ἡ βρωμιά:говорить \пакостьи λέγω κακοήθειες· делать \пакостьи κάνω βρωμιές, κάνω ἀτιμίες. -
2 пакостный
(пакост|ен, -на, -но) разг.1. (отвратительный) мурдор, палид, нафратангез, манфур, зишт2. (делающий пакости) ифлоскор, вайронкор, зишткор3. (непристойный) беадабона, қабеҳ, бешармона -
3 наказывать
наказать1) кого кем, чем, за что - карати, покарати, накарати кого ким, чим, за що, скарати, укарати кого на що, завдавати, завдати кару кому за що. [Дома його не карали за жадні пакості (Франко). Коли я знехтую закон природи, то природа покарає мене головною слабістю (Наш). Проти того, щоб накарати хлопця, я нічого не маю (Крим.). Ой, накарав мене бог таким чоловіком! (Г. Барв.). Чия кривда, нехай того бог скарає (Номис). Ви сами собі кару завдаєте (Крим.)]. -вать, -зать плетьми - карати, покарати канчуками (батогами, нагаями, шпицрутенами: киями). -вать, -зать через палача - катувати, с[від]катувати. [Суд присудив одкатувати прилюдно (Кониськ.)]. -вать, -зать розгами - карати (бити), покарати (вибити) різками кого, (ирон.) (зав)давати, (зав)дати хлости (и хлосту) кому. [Дивися, хлопче Валер'яне, щоб не дали тобі там хлосту (В. Еллан.)]. -вать, -зать смертью - карати, скарати на горло (на смерть, горлом), карати, покарати смертю, завдавати, завдати на смерть кого. -вать, -зать так, чтобы помнил - (шутл.) пам'яткового (пам'ятного) давати, дати. -жи меня бог! - скарай мене, боже! [Люблю тебе вірно, - скарай мене, боже! - буду тебе цілувать, поки сон ізможе (Пісня)];2) (приказывать кому) наказувати, наказати, заказувати, заказати, загадувати, загадати, веліти, звеліти, (о мног.) понаказувати, позаказувати, позагадувати кому що или що (з)робити. [Чи я-ж тобі не казала, не наказувала, щоб ти хлопців не водила, не принаджувала? (Пісня). Поховали його, як він заказав (Манж.). Загадали йому хорошенько грати (Метл.). Звеліла мені мати ячменю жати (Чуб. III)]. Наказанный -1) покараний, накараний, скараний; катований, с[від]катований; битий. [«Холодна» за-для накараних (Крим.)];2) наказаний, заказаний, загаданий, звелений, понаказуваний, позаказуваний, позагадуваний. [Загадану роботу я вже доробив (Київщ.)]. -ться -1) каратися, бути караним, покараним и т. п. [Розбійники ті були покарані смертю (Л. Укр.). Я-ж за те найбільш і буду покараний (Крим.)]. Смертоубийство -вается (-зуется) смертной казнью - за душогубство карають на горло (смертю). Воровство -ется тюрьмой - за злодійство карають ув'язненням (в'язницею);2) наказуватися, бути наказуваним, наказаним, понаказуваним и т. п. [Ой, заказано і загадано всім козаченькам у військо йти (Маркев.)]. -ется вам - наказується вам, дається вам наказ(а).* * *I несов.; сов. - наказ`ать( подвергать наказанию) кара́ти, покара́ти и накара́ти и скара́ти; сов. диал. укара́тиII несов.; сов. - наказ`ать(давать наказ, наставление), нака́зувати, наказа́ти; прика́зувати, приказа́ти; ( велеть) велі́ти, звелі́ти, зага́дувати, загада́ти -
4 никакой
ніякий, жадний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жаден), (значительно реже) жодний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жоден), (ровно -кой, диал.) нікоторий, (ни малейший) найменший. [Не буде з цього пива ніякого дива (Номис). Ніякий цар не може дарувати того, що наше (Грінч.). Отже (не єсть він) ніякий фантастичний лицар, а звичайний… (О. Пчілка). Контівська соціологія ніякого серйозного впливу від Геґеля не зазнала (С. Оран.). Ніякої аналізи за ствердження цієї тези у т. Р. абсолютно нема (М. Скрипн.). Нема ніяких підстав не припускати, що… (В. Підмог.). Жадних прав! (Франко). Я не бачу жадних причин, щоб і в нас не було так само (Доман.). Не показували жадної ворожнечі (М. Рильськ.). Не почуєш від мене і жодного грубого слова (Квітка). Не потаю ні думоньки, ні руху жодного в собі (Олесь). Нікоторого пуття з нього не буде (Звин.)]. Не иметь -кого представления о чём - не мати найменшого уявлення (вульг. жадної или найменшої тями) про що, нічого не тямити в чому. Не обращать -кого внимания на кого, на что - не звертати жадної уваги на кого, на що, не надавати жадної уваги чому. [Вона не надавала цьому жадної уваги (Коцюб.)]. -ким образом - жадним (ніяким) способом (чином, побутом, робом), (ні) жадною мірою, аж ніяк, диал.) аж нікуди; срв. Никак 1. Ни за какой и т. п. - ні за який, за жадний и т. п. [Цю нішу не призначалося ні для яких завдань (Едґ. По). Дома його не карали за жадні пакості (Франко)]. Ни за -кие блага - ні за які блага, ні за що в світі, (никогда) зроду-(з)віку. Ни в -ком случае - см. Никой (Ни в коем случае). Без -них - без ніяких, без нікоторих, (да и всё тут) та й годі, та й край, (зап.) та й конт. Решительно -кой - жаднісінький, ніякісінький. [Немає жаднісінької роботи (Н.-Лев.). Привілеїв для себе я ніякісіньких не маю (Крим.)].* * *мест.нія́кий, усилит. анія́кий, аніякі́сінький; ( ни один) жо́дний, жо́денбез \никакой и́х, и [бо́льше] \никакой и́х — та й край, і край, та й го́ді, та й по всій спра́ві
без \никакой и́х разгово́ров — без нія́ких (без жо́дних) розмо́в
-
5 олифа
См. также в других словарях:
пакост — същ. вреда, щета, повреда, ущърб, беля, злина същ. разрушения, зло, беда, неприятност … Български синонимен речник
пакост — гадост; нечистота; мерзост … Църковнославянски речник
пакость — ПАКОСТ|Ь (366), И с. 1.Вред: Алкотѹ и жѧждѫ х҃а дѣлѧ люби. ѥлико бо пакость тѣлѹ твориши. Изб 1076, 49; иди и бѹди въ келии своѥи. и ѿселѣ не имѹть ти никоѥ˫аже пакости створити лѹкавии бѣси. ЖФП XII, 44в; и много пакости творѧше домомъ ихъ. и… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
пакостити — ПАКО|СТИТИ (102), ЩОУ, СТИТЬ гл. 1. Делать неприятности, причинять вред: а ныне ми нь пакости. ГрБ № 638, 60–90 XII; много хрьсти˫аномъ. пакостивыи ц(с)рь. и иконѹ х҃вѹ. ѹвы. бещьствова. (λυμηνομενος) ЖФСт к. XII, 41 об.; аже хоцьши ополош дворѧн … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
пакоститисѧ — ПАКО|СТИТИСѦ (4*), ЩОУСѦ, СТИТЬСѦ гл. 1. Портиться, развращаться: слѹшаите испытливии на чюжю красотѹ зрѧще и гл҃ще зримъ не пакостимсѧ. (βλαπτόμεϑα) Пч н. XV (1), 93; Егда есмы были дѣтi, родители предаша ны кормилцемъ и ѹчителю на призрѣниѥ, да … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
блазнь — БЛАЗН|Ь (15), И с. То же, что блазнъ1. 1.В 1 знач.: аз[ъ] же попинъ ст҃го прд҃ча. максимъ тъшиниць напи[са]хъ •д҃• еуангѣл[и˫а] сиѩ. аже кде бла(з)ни... а исправѩче чьтѣте. блазнь бо не х[о]тию написане. нъ диѩволею пакост[и]ю. ЕвПант XII XIII,… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
виновьныи — (14) пр. 1.Виновный в чем л.; являющийся причиной чего л.: аще ли они намъ тако же пакостѩть. мы бываѥмъ пакости тѣхъ виновни и грѣхъ на насъ въстѣкаѥть. (αἴτιοι) ПНЧ 1296, 23 об.; тѣмь оубо злыи свѣстию. ѡц҃а сво||ѥго быти б҃а гл҃ть. ничто же… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
годъ — ГОД|Ъ (182), А с. 1.Время, промежуток той или иной длительности: и видѣвъ възбьнѹвъ рано ˫ако годъ ѥсть ѹтрьнии. СкБГ XII, 11б; въ годъ полѹдьньныи. не исход˫ать брати˫а из манастыр˫а. нъ починѹть въ то врем˫а нощьнааго ради славослови˫а. ЖФП XII … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
ди˫аволь — (217) пр. притяж. к ди˫аволъ: стати крѣпъцѣ противѹ ди˫аволемъ къзньмъ. ЖФП XII, 43г; и ди˫авол˫а шатани˫а въ земли попираѥмъ. СкБГ XII, 17а; хотѩще. избавитисѩ ѿ горькааго плѣнѥни˫а ди˫авол˫а. (τοῦ διαβόλου) КЕ XII, 224б; блазнь бо не х[о]тию… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
мълчати — МЪЛЧ|АТИ (221), ОУ, ИТЬ гл. 1.Молчать, безмолвствовать: Иде же п(о)слѹшѧниѥ бɤдеть не изнеси бесѣды. и без ѹма въ пирѣ не мѹдри с‹ѧ›. бѹди ˫ако же вѣды и мълчѧ. (σιωπῶν) Изб 1076, 151 об.; г҃ла томѹ блаженыи. мълъчи чадо и не рьци никомѹ же о… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
мъногостроинъ — (1*) пр. Обильный: Не тако скорпи˫а или змиѥве въ ѹтробѣ нашеи сѣдѧще пакостѧть всюдѣ ˫акоже пища многостроина всѧ возвращаеть и гѹбить. (ἡ τῆς τροφῆς ἐπιϑυμία!) Пч к. XIV, 80 … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
