ополчення
1ополчення — я, с. 1) У давнину – військо, що створювалося на час війни з народних мас. 2) Допоміжне військо, створюване у надзвичайних умовах воєнного часу з добровольців – цивільного населення, здатного тримати зброю, але увільненого від дійсної військової… …
2ополчення — іст. (військо з народних мас, що формувалося на час війни), рушення …
3ополчення — іменник середнього роду …
4посполите рушення — посполите рушення, посполитеє рушеня загальне поголовне ополчення шляхти, що оголошувалося польськими королями у випадках крайньої небезпеки для держави, шляхетське ополчення, загальне ополчення …
5посполитеє рушеня — посполите рушення, посполитеє рушеня загальне поголовне ополчення шляхти, що оголошувалося польськими королями у випадках крайньої небезпеки для держави, шляхетське ополчення, загальне ополчення …
6Народное ополчение в Великой Отечественной войне 1941 — 45, добровольческие военные и военизированные формирования из лиц, не подлежавших первоочередному призыву по мобилизации, создававшиеся в помощь Красной Армии; одна из форм участия советского народа в вооружённой борьбе против немецко… …
7Ополчение — Фото А. В. Устинова «Московские рабочие ополченцы у рубежей Москвы», октябрь 1941 Ополчение  т …
8гулями — ів, мн. 1) Раби у середньовічних мусульманських країнах. 2) Постійна кінська гвардія у халіфаті Абасидів. 3) В Османській імперії у середні віки – рядові воїни феодального ополчення. 4) У Делійському султанаті – гвардійці раби …
9ландштурм — у, ч., іст. 1) Народне ополчення, що виникло 1813 р. у Пруссії. 2) У Німеччині та Австро Угорщині 18 19 ст. – формування з військовозобов язаних третьої черги …
10міліція — ї, ж. 1) Державний адміністративний орган, що здійснює охорону громадського порядку в країні. || Місцеве управління цієї організації. 2) розм. Міліціонери. 3) В окремих країнах у воєнний час – вид ополчення …
