опиратися
11супротивлятися — я/юся, я/єшся і супроти/витися, влюся, вишся; мн. супроти/вляться; недок., діал. Чинити опір; опиратися …
12упиратися — I (впира/тися), а/юся, а/єшся, недок., упе/ртися (впе/ртися), упру/ся, упре/шся і увіпру/ся, увіпре/шся, док. 1) Упирати в що небудь руку, ногу, плече і т. ін. або якийсь предмет для опори чи відштовхування. || Бути щільно притиснутим до чогось,… …
13нещадно — без помилування, Ті що захочуть опиратися його силі, будуть нещадно роздавлені. [ЗБ 141]; [ВЛ] …
14опір — піти до опору: почати опиратися, супротивитися [III] …
15вередувати — (поводити себе капризно, виявляти примхи), капризувати, вигадувати, перебирати, пручатися, опиратися, ґедз(к)атися, коверзувати, комизитися, марудити, витребенькувати, перебендювати, химерити, химерувати, норовитися, коцюбитися, примхати …
16ґрунтуватися — (на чому мати щось за основу), базуватися (на чому), опиратися (на що, на чому), триматися (на чому); виходити (з чого мати що н. вихідним пунктом) …
17комизитися — розм. (поводити себе капризно, виявляти примхи), вередувати капризувати, вигадувати, перебирати, пручатися, опиратися, ґедз(к)атися, коверзувати, марудити, витребенькувати, перебендювати, химерити, химерувати, норовитися, коцюбитися, примхати …
18огинатися — розм. (намагатися протидіяти чому н.), пручатися, борсатися, опиратися, опинатися …
19противитися — 1) (кому чому чинити опір), опиратися, протистояти 2) див. протидіяти …
20пручатися — (чинити опір кому н., відбиватися, роблячи різкі рухи ногами, руками, усім тілом), огинатися, опинатися, опиратися …