нікчемний

  • 11маленький — а, е. 1) Невеликий розміром, незначний величиною; прот. великий. || Недовгий, неширокий і неглибокий (про водойми). || Невисокий, низький. || Неширокий, вузький. || Невеликий обсягом. 2) Невеликий кількісно; нечисленний. || Незначний сумою (про… …

    Український тлумачний словник

  • 12мізерний — а, е. 1) Незначний за розміром; дуже малий. || Який свідчить про нестатки, злиденність; вбогий. || заст., зневажл. Надто вбогий (про людину). 2) Який не має істотного значення, великої ваги; незначний. 3) Який не викликає до себе поваги;… …

    Український тлумачний словник

  • 13негідний — а, е. 1) без додатка і рідко для кого – чого, на що. Якого не можна використовувати; непридатний. 2) без додатка, кого, чого і з інфін. Який не заслуговує на повагу, наслідування і т. ін., не вартий кого , чого небудь; недостойний. 3) Підлий,… …

    Український тлумачний словник

  • 14непотребний — а, е. заст., зневажл. Дуже поганий, нікчемний, мерзенний …

    Український тлумачний словник

  • 15ницак — а/, ч., діал. Підлий, нікчемний підлабузник …

    Український тлумачний словник

  • 16нікчемність — ності, ж., Абстр. ім. до нікчемний …

    Український тлумачний словник

  • 17нужденний — а, е. 1) Який терпить нужду (у 1 знач.); бідний. || Страдницький, змучений. 2) Який відзначається надзвичайною убогістю; злиденний, жебрацький. || Жалюгідний, мізерний, нікчемний …

    Український тлумачний словник

  • 18паскудний — а, е, розм. 1) Вимазаний, заповнений і т. ін. якимсь брудом; забруднений. 2) Позбавлений моральної чистоти; нецнотливий, недоброчесний. || Належний морально нечистій людині. || Який має непристойний зміст (про слово, вираз і т. ін.). 3) перен.… …

    Український тлумачний словник

  • 19поганий — а, е. 1) Який не має добрих якостей, властивостей; не такий, як треба; який викликає негативну оцінку. || Неприємний своїми якостями, властивостями (несмачний, смердючий і т. ін.). || Некорисний або шкідливий. || Несприятливий, похмурий (про… …

    Український тлумачний словник

  • 20слинявий — а, е, розм. 1) У якого постійно тече слина з рота. || у знач. ім. сли/нявий, вого, ч.; сли/нява, вої, ж. Людина, в якої постійно тече слина з рота. || Вкритий слиною, вологий від слини. 2) перен., зневажл. Безвільний, безхарактерний, нікчемний …

    Український тлумачний словник