нт кор
111корінфський — а, е, архіт. Який є вираженням архітектурного стилю, що склався у Стародавній Греції у місті Корінф. •• Корі/нфський о/рдер архітектурний ордер, відзначається тим, що капітель прикрашена листям аканта та завитками, які підтримують кути абака …
112корінцевий — а, е. Прикм. до корінець. || Зробл. з корінця (у 1 знач.) …
113корінь — реня, ч. 1) Частина рослини, що міститься в землі й за допомогою якої рослина всмоктує з ґрунту воду з поживними речовинами. || Деревина або речовина цієї частини рослини. || Підземна частина деяких рослин (моркви, буряків, петрушки тощо), що її… …
114коріцматися — ритися в землі [III] Коріцматися, яке в словнику Желехівського викладено: mit Mühe sich herausarbeiten, auf die Beinen zu kommen trachten, а в бойківських говірках значить: 1) лізти, рачкувати; 2) дряпатися до гори; 3) ворушитися, перевертатися,… …
115корёжиться — жусь, жишься; нсв.; разг. 1) (св. искорёжиться и покорёжиться) Гнуться, перекашиваться, коробиться. Книжные переплёты корёжатся от времени. 2) (св. скорёжиться) Корчиться. Всё его тело корёжилось в лихорадке …
116корёбӣ — [کاريابي] ҷустуҷӯи кор, аз пайи ёфтани кор рафтан …
117корҷома — [کارجامه] либосе, ки дар вақти кор мепӯшанд, либоси корӣ …
118кор — оскорбление, брань , только стар.; сюда же укор, покор упрек, порицание, позор , на перекор, ст. слав. оукоръ ὕβρις, цслав. коръ, болг. кор, сюда же: кориться, по корить, укр. корити укорять, порицать , болг. коря порицаю , сербохорв. ко̀рити,… …
119КОР — ХОМЕР или КОР Еврейская мера сыпучих тел. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910 …
120корёжить — (II), корёжу(сь), жишь(ся), жат(ся) …
