не відставати
1відставати — аю/, ає/ш, недок., відста/ти, а/ну, а/неш, док. 1) Відділятися, відпадати від чого небудь. 2) перен., розм. Припиняти стосунки, втрачати зв язок із ким небудь; відходити від кого небудь. 3) перен., розм. Переставати докучати. 4) Рухаючись… …
2повідставати — ає/, аємо/, аєте/, док. 1) Відділяючись, відокремлюючись, відпасти від чого небудь скрізь або в багатьох місцях. 2) Рухаючись, відстати від кого небудь (про всіх чи багатьох) …
3відставати — 1) = відстати (залишатися в дорозі позаду когось / чогось), лишатися, лишитися (перев. зі сл. позаду ); відбиватися, відбитися, відходити, відійти, відриватися, відірватися (утрачати при цьому зв язок з кимсь); приставати, пристати (стомившись)… …
4відставати — дієслово недоконаного виду …
5повідставати — дієслово доконаного виду …
6буксувати — у/є, недок. 1) Обертатися, ковзаючись на місці (про колеса). || Стояти на місці, не рухатися внаслідок того, що колеса, обертаючись, ковзаються на місці (про машину). 2) перен., розм. Затримуватися, відставати; залишатися на колишньому рівні… …
7відбиватися — а/юся, а/єшся, недок., відби/тися, відіб ю/ся, відіб є/шся; мин. ч. відби/вся, би/лася, би/лося; наказ. сп. відби/йся; док. 1) Відламуватися, відпадати, відколюватися внаслідок ударів. 2) Захищаючись від когось, завдавати ударів. || перен.… …
8відділятися — я/юся, я/єшся, недок., відділи/тися, ілю/ся, і/лишся, док. 1) Відриватися від цілого або того, до чого приєднане, прикріплене; відставати. 2) Відокремлюватися, виділятися із складу кого , чого небудь. 3) Відокремлюючись, відходити, віддалятися… …
9відлипати — а/ю, а/єш, недок., відли/пнути, ну, неш, док. Відставати, відокремлюватися, відклеюватися від чогось …
10відставання — я, с. Дія і стан за знач. відставати 1), 4 6) …
