негучний
1негучний — а/, е/. Який слабо звучить, якого далеко не чути; тихий, неголосний. || Без галасу, шуму; негомінкий …
2негучний — прикметник …
3негучно — Присл. до негучний …
4тихий — I 1) (який звучить слабо, несильно), слаб(к)ий; неголосний, негучний (не дуже гучний); глухий, приглушений, півголосний (який нечітко чується) Пор. беззвучний 2) (сповнений тиші, без голосних звуків), беззвучний, безгомінний, безмовний, мовчазний …
