небувалий
1небувалий — а, е. 1) Якого досі не було; невиданий, небачений. || у знач. ім. небува/ле, лого, с. Те, чого досі не було. 2) розм. Який ніде не бував; який не має життєвого досвіду, мало бачив, мало зазнав …
2небувалий — 1) (такий, якого досі ще не було, не траплялося), незнаний; безприкладний, безпрецедентний (який не має прикладу в минулому); небачений, невиданий, нечуваний, незнаний (незвичайний, винятковий, гідний подиву) 2) див. недосвідчений …
3небувалий — прикметник …
4надзвичайний — 1) (дуже великий силою вияву, інтенсивністю чого н., завдяки чому вирізняється на загальному тлі), незвичайний, винятковий; незрівнянний (який важко порівняти при цьому з чим н.); надмірний, непомірний (який перевищує певну міру, норму);… …
5безпрецедентний — а, е. Який не мав подібних прикладів у минулому; небувалий, безприкладний. Безпрецедентний випадок …
6небувалість — лості, ж. Абстр. ім. до небувалий …
7небувало — Присл. до небувалий 1) …
8невидимий — а, е. 1) Неприступний зорові; прихований від очей. || перен. Непомітний, прихований. •• Неви/ди/ма си/ла (рука і т. ін.) таємнича сила. 2) рідко. Незвичайний, небувалий, винятковий …
9незнаний — а, е. 1) Якого або про якого не знає хто небудь; невідомий. || у знач. ім. незна/не, ного, с. Те, чого або про що не знає хто небудь. || поет. Невластивий кому , чому небудь, нехарактерний для когось, чогось. || поет. Якого не можна збагнути,… …
10безпрецедентний — (такий, якого досі ще не було, не траплялося), незнаний, небувалий, безприкладний; небачений, невиданий, нечуваний (винятковий, гідний подиву) …
- 1
- 2
