насміхатися
1насміхатися — (з кого чого й без додатка робити кого / що н. об єктом насмішок, образливих зауважень тощо), глузувати, кепкувати, сміятися, кпити, кпитися; висміювати, о(б)сміювати (кого що виставляти кого / що н. у смішному вигляді, викриваючи, критикуючи);… …
2насміхатися — дієслово недоконаного виду …
3насміхатися — а/юся, а/єшся, недок., з кого – чого, рідше над ким – чим і без додатка. Висміювати чиї небудь дії, вчинки; глузувати …
4насмішкуватий — а, е. 1) Який любить насміхатися, глузувати; схильний до насмішок. 2) Який містить, виражає, виявляє насмішку …
5насміхання — я, с. Дія за знач. насміхати і насміхатися …
6насмішкуватий — 1) (який полюбляє насміхатися), глузливий, смішкуватий; іронічний (схильний до іронії); глумливий (який глумиться з кого / чого н.); єхидний (схильний до злісної, уїдливої іронії) 2) (який містить у собі / виражає насмішку), глузливий,… …
7насміхати — а/ю, а/єш, недок., рідко. Те саме, що насміхатися …
8насмішник — а, ч. Той, хто любить насміхатися, глузувати з кого , чого небудь …
9насмішник — (той, хто полюбляє насміхатися), пересмішник, кепкун, зубоскал, скало[и]зуб Пор. дотепник, жартівник …
10посміхатися — а/юся, а/єшся, недок., посміхну/тися, ну/ся, не/шся, док. 1) Посмішкою виражати свої почуття або ставлення до кого , чого небудь (перев. з відтінком іронії, глузування, кепкування тощо). || Насміхатися, кепкувати. 2) Те саме, що усміхатися 1). || …
