наслати
1наслати — I див. насилати. II див. настилати …
2наслати — див. настилати …
3наслати — 1 дієслово доконаного виду настелити наслати 2 дієслово доконаного виду надіслати, послати …
4насланий — I а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наслати I. || на/слано, безос. присудк. сл. II а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наслати II …
5наслання — ла/ння/, с. 1) Дія за знач. наслати I 2). 2) Те, що, за народними уявленнями, роблять злі сили, щоб спокусити, обманути кого небудь …
6поробити — роблю/, ро/биш; мн. поро/блять; док. 1) перех. Зробити, виготовити що небудь у певній кількості. 2) перех. Повністю виконати яку небудь роботу, сукупність дій; здійснити що небудь, упоратися з чимсь. || У сполуч. з деякими іменниками у знах. в.… …
7починити — чиню/, чи/ниш, док., перех., заст. 1) Зробити, вчинити. || кому. Заподіяти що небудь. 2) кому. Наслати на когось чари, заподіяти кому небудь шкоду ворожінням …
8нашиляти — Нашиляти: накласти, наслати [47] …
9наврочити — (кого за народними уявленнями, заподіяти кому н. нещастя, спричиняти в когось хворобу тощо магічним поглядом, словами / діями); наслати, насилати (що на кого), напустити, напускати (що на кого, кому зазв. із прямим додатком назвою нещастя,… …
10настилати — 1) = настеляти, наслати, настелити (щільно кладучи й закріплюючи дошки, колоди, плити тощо, робити настил підлогу, міст тощо), стелити, слати, мостити, намощувати, намостити; вимощувати, вимостити (перев. про кладку, гать тощо) 2) див. стелити 1) …
- 1
- 2
