надокучати
1надокучати — а/ю, а/єш, недок., надоку/чити, чу, чиш, док. Ставати неприємним, нестерпним від повторення, одноманітності і т. ін …
2надокучати — дієслово недоконаного виду …
3надокучати — кучам, чаш, Пн. Ставати прикрим, надоїдливим із за одноманітності дій …
4зуновати — надокучати …
5відв'язуватися — уюся, уєшся, недок., відв яза/тися, яжу/ся, я/жешся, док. 1) Розв язуючись, відокремлюватися від чого небудь. || Звільнятися від прив язі, ставати вільним. 2) тільки док., перен. Перестати надокучати кому небудь, залишити когось у спокої;… …
6відчіплюватися — ююся, юєшся і відчіпля/тися, я/юся, я/єшся, недок., відчепи/тися, еплю/ся, е/пишся; мн. відче/пляться; док. 1) Будучи причепленим до чогось або зачепленим за щось, звільнятися. 2) перен., розм. Переставати надокучати, заважати кому небудь …
7в'язнути — ну, неш, недок. 1) у чому і в що. Заглиблюватися, потрапляти в що небудь грузьке, липке, сипке. 2) до чого. Приставати, прилипати. || до кого з чим і без додатка, перен. Надокучати комусь небажаними запитаннями, розмовами і т. ін.; чіплятися. 3)… …
8гризти — зу/, зе/ш; мин. ч. гриз, ла, ло, недок., перех. 1) Міцно здавлюючи зубами, роздрібнювати що небудь тверде. || Кусати, здавлювати зубами. 2) розм. Сильно жалити, кусати. 3) перен., розм. Постійно надокучати причіпками, докорами, лайкою. 4) перен.… …
9душа — і/, ж. 1) Внутрішній психічний світ людини з її настроями, переживаннями та почуттями. || За релігійними уявленнями – безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини. ••… …
10набридати — а/ю, а/єш, недок., набри/днути, ну, неш; мин. ч. набри/д, ла, ло; док. Ставати неприємним, нудним через одноманітність, часту повторюваність; надокучати. || безос …
