нагородити
11нагороджений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нагородити I. || нагоро/джено, безос. присудк. сл …
12нагородження — я, с. Дія за знач. нагородити I …
13нагороджувати — I ую, уєш, недок., нагороди/ти, роджу/, ро/диш, док., перех. 1) Давати на городу кому небудь. || Висловлювати подяку, виражати задоволення, схвалення, виявляти. прихильність у нагороду за що небудь. 2) перен. Віддячувати, відплачувати комусь за… …
14пошанувати — у/ю, у/єш, док., перех. 1) Виявити повагу, з пошаною поставитися до кого , чого небудь. || Гостинно прийняти, привітно зустріти кого небудь. || Пожаліти кого небудь, не завдавати шкоди комусь. 2) чим і без додатка. Пригостити, почастувати кого… …
15віддячувати — віддячити (на чийсь добрий учинок, подарунок тощо відповідати тим самим), віддякувати, віддячуватися, віддячитися, віддякуватися, відплачувати, відплатити, відплачуватися, відплатитися, нагороджувати, нагородити, платити, розплачуватися,… …
16відзначати — I 1) = відзначувати, відзначити (здійснювати певні заходи із приводу якоїсь події, знаменної дати тощо), святкувати, проводити, провести, у[в]шановувати, у[в]шанувати, (кого), справляти, справити 2) = відзначити (висловлюючись, розповідаючи тощо …
17нагороджувати — див. нагородити I …
18винагородити — дієслово доконаного виду …
19надгородити — дієслово доконаного виду нагородити діал …
- 1
- 2