наводити
41наставляти — I я/ю, я/єш, недок., наста/вити, влю, виш; мн. наста/влять; док., перех. 1) Ставити яку небудь кількість чогось. 2) Наводити, направляти, націлювати і т. ін. у потрібному напрямку що небудь. || розм. Спрямовувати, скеровувати на кого , що небудь… …
42настроювати — юю, юєш, недок., настро/їти, о/ю, о/їш, док., перех. 1) Надавати якому небудь музичному інструментові певної висоти звуку, певного строю. 2) Налагоджувати, регулювати, робити придатним для роботи (верстат, механізм і т. ін.). || Пристосовувати,… …
43натякати — а/ю, а/єш і рідко натя/кувати, ую, уєш, недок. Говорити натяками; натяками наводити на що небудь. || на кого – що. Говорячи натяками, мати на увазі кого , що небудь. || перен. Згадувати, починати говорити про що небудь …
44націлюватися — ююся, юєшся і націля/тися, я/юся, я/єшся, недок., наці/литися, люся, лишся, док. 1) Наводити на ціль; прицілюватися. || Спрямовувати що небудь кудись. 2) перен., розм. Збиратися, намагатися, мати намір що небудь робити. 3) перен., розм. Прагнути… …
45наштовхувати — ую, уєш, недок., наштовхну/ти, ну/, не/ш, док., перех. 1) Штовхаючи, змушувати натикатися, наскакувати на кого , що небудь. 2) перен., розм. Наводити на яку небудь думку, ідею, спонукати на якийсь учинок і т. ін.; допомагати зрозуміти що небудь …
46острах — у, ч. 1) Тривожне почуття небезпеки, стан тривоги перед можливою небезпекою; страх. Наводити острах. 2) Тривожне хвилювання; неспокій …
47підбирати — а/ю, а/єш, недок., підібра/ти, рідко підобра/ти, підберу/, підбере/ш, док., перех. 1) Піднімати що небудь із землі руками. || Збирати те, що впало, або розкидане, розсипане. || Прибирати з землі скошене збіжжя або викопану городину. || Наводити… …
48підозріння — я, с. Те саме, що підозра. Наводити на підозріння …
49покликатися — I покл икатися див. покликатися. II поклик атися а/юся, а/єшся, недок., покли/катися, и/чуся, и/чешся, док. Вказувати на кого , що небудь для підтвердження або виправдання чогось; наводити що небудь як доказ; посилатися …
50посилатися — а/юся, а/єшся, недок., посла/тися, пошлю/ся, пошле/шся, док. 1) Вказувати на кого небудь як на свідка або авторитетну особу, називати щось як аргумент для підтвердження своїх слів, виправдання дій і т. ін. || Для обґрунтування своїх дій або… …
