набути
1набути́ть — набутить, бучу, бутишь …
2набути — I див. набувати I. II див. набувати II …
3набути — I = набувати (чого поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якости тощо), набрати, набирати (чого, що), набратися, набиратися (чого), нажити, наживати (що); нагромадити, нагромаджувати (що перев. зі сл. енергія , напруга й под.);… …
4набути — 1 дієслово доконаного виду здобути набути 2 дієслово доконаного виду взути діал …
5зъєднати — набути …
6набутить — набутить, набучу, набутим, набутишь, набутите, набутит, набутят, набутя, набутил, набутила, набутило, набутили, набути, набутите, набутивший, набутившая, набутившее, набутившие, набутившего, набутившей, набутившего, набутивших, набутившему,… …
7Набутить — сов. перех. см. набучивать I Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …
8набутити — дієслово доконаного виду …
9навчитися — научитися, научатися, навчатися (чого, з інфін., зі сполучним сл. як набути певних знань, навичок, уміння що н. робити), вивчитися, вивчатися (чого й з інфін.); підкуватися, підовуватися (з чого, в чому й без додатка набути певного запасу… …
10зазвучати — чи/ть, док. 1) Почати звучати, утворювати звуки. || Сповнитися звуками. 2) Почати лунати, чутися (про голос, мелодію та інші звуки). || чим. Набути якого небудь відтінку, якоїсь особливості. 3) перен., у чому. Виявитися, з явитися (в голосі,… …
