миролюбний
1миролюбний — а, е. Який любить мир (див. мир I 1)); не схильний до війни, ворожнечі, сварок. || Оснований на політиці миру і дружби. || Сповнений приязні, дружелюбності до інших …
2миролюбний — прикметник …
3мирний — I мирн ий а/, е/, діал. Який мирить. || у знач. ім. мирна/, но/ї, ж., діал. Домовленість про припинення ворожнечі. II м ирний а, е. 1) Прикм. до мир I 2). || Який відбувається в умовах миру, не порушується війною. || Який діє або використовується …
4миролюбність — ності, ж. Властивість за знач. миролюбний …
5миролюбно — Присл. до миролюбний …
6мирний — I 1) (який відзначається згодою, відсутністю ворожнечі, війни, сварки); невоєнний (який характеризується відсутністю війни) 2) (схильний до злагоди, дружніх стосунків тощо), миролюбний; сумирний (сповнений покори, незлобивости); полюбовний (який… …
