миркати
1миркати — аю, аєш, недок., розм. 1) Незрозуміло говорити; незадоволено бурчати. 2) заст. Жебракувати …
2миркати — дієслово недоконаного виду …
3миркати — вітати із святами (від «мир вам») …
4миркання — я, с. Дія за знач. миркати …
5миркнути — ну, неш, док., перех. і без додатка, розм. Однокр. до миркати 1) …
6бурмотати — бурмотіти (говорити тихо й невиразно, нерозбірливо), буркота[і]ти, бурчати, мимрити, харамаркати; мурмота[і]ти, муркота[і]ти, мурчати, буркати, буркнути, миркати, миркнути, муркати, муркнути, мугикати, мугикнути; буб(о)ніти, бубота[і]ти… …
7мимрити — розм. (говорити тихо, невиразно), бурмотіти, слебезувати, миркати …
