корінець
1корінець — [кор іне/ц ] н ц а/, ор. нце/м, м. (ў) н ц і/, мн. н ц і/, н ц і/ў …
2корінець — іменник чоловічого роду …
3корінець — нця/, ч. 1) Зменш. до корінь 1), 2). || тільки мн. Коріння деяких рослин, що їх використовують як ліки. || Ніжка гриба. 2) Місце, де зшиті аркуші книжки, зошита, папки, або частина палітурки, що закриває це місце. 3) Частина аркуша, що… …
4корінець — 1) (місце, де зшиті аркуші книжки, зшитка тощо / частина палітурки, що закриває це місце), спинка 2) див. корінь I …
5корінь — I (частина рослини, що міститься в землі); кореневище (перев. корінь багаторічних трав янистих рослин і головний корінь дерева); корінець (перев. невеликого розміру); коріння збірн. II ▶ див. початок 1), причина …
6корінцевий — а, е. Прикм. до корінець. || Зробл. з корінця (у 1 знач.) …
7спинка — и, ж. 1) Зменш. пестл. до спина 1). 2) Опора для спини у стільці, дивані, кріслі, лаві і т. ін. 3) Деталь одягу, яка покриває задню частину тулуба. 4) Те саме, що корінець 2) …
8хребет — бта/, ч. 1) Осьовий скелет хребетних тварин і людини, який складається з окремих хребців, сполучених між собою міжхребцевими хрящами, суглобами і зв язками. || перен., чого. Основа, опора, кістяк. 2) Спина людини й тварин. || перен., розм. Усі… …
9вѣньць — ВѢНЬЦ|Ь (415), А с. 1. Венок: и сѹгѹбы вѣньци ѹкрасивъшесѩ. прѣлѣжьно съпасѹ молитесѩ. Стих 1156–1163, 32 об.; и да щадимыи вѣнець прииметь ѿ рѹкы вьседьржителевы. СкБГ XII, 11б; Близь ѥсть г(с)ь. вѣнчати насъ то бо есть. с нб҃се видѩ когождо… …
10Левковские — Герб Трубы Описание герба: В белом серебряном поле т …
