кому-небудь що-небудь
91свідчити — чу, чиш, недок., перех. і неперех. 1) Будучи свідком, очевидцем чи обізнаною у певній справі особою, підтверджувати істинність, правильність чого небудь. || Повідомляти, стверджувати що небудь (у книгах, документах). •• Сві/дчити пова/гу (подя/ку …
92з — I невідм., с. Десята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука з (вимовляється зе ). II із, зі, рідко зо, прийм., з род., знах. і оруд. відмінками. Сполучення з прийм. з, із, зі виражають: Просторові відношення: 1) з род. в.… …
93прикривати — а/ю, а/єш, недок., прикри/ти, и/ю, и/єш, док., перех. 1) Класти що небудь поверх чогось, закриваючи цілком або частково. || Укривати кого небудь чимсь. || Осідати на що небудь. || Робити дах; покривати. || Опинятися зверху на чому небудь,… …
94зраджувати — ую, уєш, недок., зра/дити, джу, диш, док., перех., рідше кому, чому, а також без додатка. 1) Вчиняти зрадництво, діяти підступно, віроломно стос. до кого , чого небудь. 2) Порушувати вірність у коханні, дружбі. 3) Відмовлятися від попередніх… …
95зсаджувати — ую, уєш, недок., зсади/ти, зсаджу/, зса/диш, док., перех. 1) з чого і без додатка. Допомагати кому небудь, хто сидить на чомусь, спуститися наниз; знімати. || Допомагати кому небудь або примушувати когось вийти (з автомобіля, поїзда і т. ін.);… …
96незмінний — а, е. 1) Який не змінюється або не може змінюватись; такий самий. 2) Який є постійним атрибутом кого , чого небудь, завжди наявний, звичний для когось; обов язковий, неодмінний. 3) Який не підмінюється, не замінюється і т. ін. ким , чим небудь.… …
97незнайомий — а, е. 1) Якого раніше не зустрічав, не знав, не бачив, не чув і т. ін. хто небудь; невідомий. || Якого не зазнавав, не відчував хто небудь. 2) кому, з ким і без додатка. Який не належить до знайомих кому небудь людей. || у знач. ім. незнайо/мий,… …
98переказувати — ую, уєш, недок., переказа/ти, ажу/, а/жеш, док., перех. 1) кому, до кого і без додатка. Передавати кому небудь, сповіщати когось на словах або в листі про доручення, прохання і т. ін. || Сповіщати одну або кількох, багатьох осіб, користуючись… …
99повинен — пови/нний, а, е. 1) присудк. сл., з інфін. Уживається як член складеного присудка в сполученні з допоміжним дієсл. бути чи без нього: а) для вираження значення: який має своїм обов язком, зобов язаний щось робити, мати яку небудь якість,… …
100посвячувати — ую, уєш, недок., посвяти/ти, ячу/, я/тиш, док., перех. 1) церк. Здійснювати церковний обряд, що символізує очищення чого небудь від гріховності, надання чому небудь святості; освячувати, святити. 2) перен. Звеличувати, підносити, облагороджувати… …
