з іншого місця

  • 1перетягати — а/ю, а/єш і перетя/гувати, ую, уєш, недок., перетягти/ і перетягну/ти, тягну/, тя/гнеш, док., перех. 1) Докладаючи зусиль, тягти з одного місця на інше, переправляти в інше місце. || перен., розм. Залучати кого небудь до іншого місця роботи,… …

    Український тлумачний словник

  • 2сторонній — я, є. 1) Який не є членом даної родини, цього колективу і т. ін.; чужий. || Непричетний до кого , чого небудь. || Який прийшов, з явився і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо. || у знач. ім. сторо/нній, нього, ч.; сторо/ння, ньої, ж.… …

    Український тлумачний словник

  • 3перечалювати — юю, юєш, недок., переча/лити, лю, лиш, док., перех., спец. Причалювати до іншого місця або заново, по іншому …

    Український тлумачний словник

  • 4сторонський — а, е, розм. Який прийшов, з явився і т. ін. з іншого місця, іншої місцевості тощо. || Не поширений у цій місцевості. || Який живе, перебуває і т. ін. не в цій місцевості, в іншому місці тощо. || у знач. ім. сторо/нський, кого, ч., заст., рідко.… …

    Український тлумачний словник

  • 5переходити — I перех одити джу, диш, недок., перейти/, перейду/, пере/йдеш, док. 1) перех. і через що. Йдучи, переправлятися через що небудь або на другий бік чого небудь. 2) перех., через що, чим і по чому. Проходити якийсь простір, яку небудь віддаль і т.… …

    Український тлумачний словник

  • 6на — I прийм. Уживається із знах. і місц. відмінками. Сполучення з прийм. на виражають: Просторові відношення: 1) із знах. і місц. в. Уживається для позначення предмета: а) на якого з метою розміщення спрямовується дія (знах. в.); б) на якому… …

    Український тлумачний словник

  • 7перехідний — а/, е/. 1) заст. Який переходить, пересувається з місця на місце. 2) розм. Який передається від одного до іншого. 3) Признач. для переходу через щось, через якого переходять з одного місця в інше. || Перша з суміжних кімнат. 4) Який є переходом… …

    Український тлумачний словник

  • 8в — I невідм., с. Третя літера українського алфавіту на позначення приголосного звука в (вимовляється ве ). II (у), рідко ув – із знах., місц. і род. відмінками; рідко вві (у/ві), ві – із знах. і місц. відмінками; прийм. Сполучення з в (у) виражають …

    Український тлумачний словник

  • 9через — прийм., зі знах. в. Сполучення з че/рез виражають: Просторові відношення: 1) Уживається на означення якогось простору, місця і т. ін., впоперек якого розміщується що небудь, по якому з одного боку на інший, з одного краю на інший відбувається дія …

    Український тлумачний словник

  • 10ген — I присл. Указує на віддалення місця, часу, напряму проходження дії; он там, далеко. II а, ч., біол. За сучасним уявленням, одиниця спадкової речовини, за допомогою якої ознаки і властивості батьків передаються нащадкам. Домінантний ген. •• Ген… …

    Український тлумачний словник