з кого-небудь

  • 1хто-небудь — кого/ не/будь, займ. неознач. Яка небудь людина, байдуже хто …

    Український тлумачний словник

  • 2скільки-небудь — 1) займ., присл. Уживається на позначення неозначеної кількості кого , чого небудь. 2) присл. У тій чи іншій мірі …

    Український тлумачний словник

  • 3чий-небудь — займ. неознач. Належний тому або іншому, стос. до того або іншого, безвідносно до кого , чого небудь конкретного …

    Український тлумачний словник

  • 4закручувати сьвіт — обманювати кого небудь …

    Словник лемківскої говірки

  • 5приймати — а/ю, а/єш, недок., прийня/ти, рідко приня/ти і діал. прийми/ти, прийму/, при/ймеш, док., перех. 1) Брати до рук, на плечі і т. ін. від когось, або звідкись кого , що небудь. || Ловити що небудь кинуте. || Відбивати удар (м яча). Прийняти м яча на …

    Український тлумачний словник

  • 6ставати — стаю/, стає/ш, недок., ста/ти, ста/ну, ста/неш, док. 1) Приймати вертикальне положення; випрямляючись, підніматися на ноги (про людину, тварину); вставати. || Підніматися догори (про волосся, вуса і т. ін.); настовбурчуватися. Ставати на коліна.… …

    Український тлумачний словник

  • 7ставити — влю, виш; мн. ста/влять; недок., перех. 1) Примушувати кого небудь або допомагати комусь стати на ноги, набути вертикального (стоячого) положення. || Примушувати або просити когось стати де небудь. || у сполуч. з деякими присл. Примушувати кого… …

    Український тлумачний словник

  • 8зводити — I зв одити і рідко ізво/дити, джу, диш, недок., звести/, зведу/, зведе/ш і рідко ізвести/, веду/, веде/ш; мин. ч. звів, звела/, звело/, рідко ізві/в, ізвела/, ізвело/; док., перех. 1) Ведучи, допомагати кому небудь або змушувати когось сходити… …

    Український тлумачний словник

  • 9ходити — ходжу/, хо/диш, недок. 1) Ступаючи ногами, переміщатися, змінювати місце в просторі (перев. в різних напрямках) протягом певного часу (про людину або тварин); прот. стояти. || Мати здатність, бути спроможним переміщатися, ступаючи ногами. ||… …

    Український тлумачний словник

  • 10перед — I п ер ед пе/ре/ду, ч. 1) Передня частина чого небудь, лицьовий бік когось, чогось. 2) Передня частина тіла тварини. 3) Те, що розташовується попереду або є першим рядом, переднім краєм чого небудь. || пе/редом, на пе/реді, у знач. присл., діал.… …

    Український тлумачний словник