зів ножиць
1ножиць — НОЖИЦ|Ь (1*), А с. Ножик: хотѧщимъ ицѣлитисѧ ѿ своихъ стрѹпъ... подаеть сдравие. иже аще въ времѧ ˫ако ножицемь. и бридкымь зели||емь. намъ ˫авлѧютьсѧ. (ξυρίων) ПНЧ XIV, 2а–б …
2ножичний — а, е. Стос. до ножиць …
3обзел — зла/, ч., діал. Кожен із клинців ножиць …
4розхил — у, ч. Кут, що утворюється розсунутими кінцями чого небудь (циркуля, ножиць і т. ін.) …
5розхиляти — я/ю, я/єш, недок., розхили/ти, хилю/, хи/лиш, док., перех. 1) Відводити в різні боки, відхиляти набік, роз єднувати що небудь зімкнуте, з єднане, дотичне. || Розставляти, розводити в сторони (руки, ноги, крила). 2) Розкривати, розчиняти (що… …
6сточування — I я, с. Дія за знач. сточувати I і стан за знач. сточуватися I. Сточування ножиць. II я, с. Дія за знач. сточувати II. Сточування березового соку. III я, с. Дія за знач …
7тилій — я/, ч. Тупе ребро ножа, ножиць тощо, протилежне лезу …
