зумовлювати
1зумовлювати — юю, юєш, недок., зумо/вити, влю, виш; мн. зумо/влять; док., перех. 1) Бути причиною чого небудь, викликати щось; спричиняти. 2) Будучи умовою існування або формування чого небудь, визначати його якість, характер, специфіку …
2зумовлювати — зумовити (бути умовою чого н.), визначати, визначити Пор. спричиняти …
3зумовлювати — дієслово недоконаного виду …
4керувати — у/ю, у/єш, недок. 1) неперех., зазвичай чим. || також перех. Правити волами, кіньми тощо. || Спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чого небудь. || перех., рідко. Спрямовувати що небудь кудись, до чогось. 2) неперех., звичайно ким, чим.… …
5примушувати — ую, уєш, недок., приму/сити, у/шу, у/сиш, док., перех. 1) Вимагати в кого небудь виконання чогось незалежно від його волі, бажання. || у сполуч. зі сл. себе. Спрямовувати свої зусилля на виконання чого небудь незалежно від бажання. || Домагатися… …
6спричиняти — спричинити (що бути причиною появи чого н.), спричинювати, породжувати, породити, викликати, викликати, зумовлювати, зумовити, давати, дати, приносити, принести, нести, сіяти; приводити, привести (до чого доводити до яких н. наслідків, зазв.… …
7визначати — а/ю, а/єш і рідко визна/чувати, ую, уєш, недок., ви/значити, чу, чиш, док., перех. 1) Встановлювати, розпізнавати що небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. 2) Розкривати сутність… …
8зумовити — див. зумовлювати …
9зумовлюваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до зумовлювати …
10зумовлювання — я, с. Дія за знач. зумовлювати …
