знатний
1знатний — а, е. 1) Відомий своїми подвигами, заслугами; видатний. 2) розм. Який має добрі якості; надзвичайний, чудовий. 3) Який належить до знаті (у 1 знач.) …
2знатний — [зна/тнией] м. (на) тному / т(‘)н ім, мн. т(‘)н і …
3знатний — (який належить до знаті), аристократичний, високий, родовитий, іменитий, титулований, мостивий; можновладний, вельможний; дворянський, шляхетний, шляхетський (що належить до дворянства, до шляхти) …
4знатний — прикметник …
5мурза — знатний татарин, татарський вельможа, татарський князьок, спадковий старшина …
6свічний — Свічний: гарний, прегарний [I] знатний, достойний [15] «Свічний» (гідний): «Ось того то Олексу Сторожа я й нагадав собі тепер, коли м серед «свічної» та «чесної» громади побачився в такім самім положенню, як він серед наших «порядних та чесних… …
7вельбучний — а, е, діал. Поважний, знатний …
8вельможний — а, е, заст. 1) Родовитий, знатний, багатий, який має значну владу. || у знач. ім. вельмо/жний, ного, ч.; вельмо/жна, ної, ж. 2) у сполуч. зі сл. пан, пані. Вживалось у звертанні до особи (або в розмові про неї), яка посідала високе суспільне… …
9високий — а, е. 1) Який має велику відстань знизу вгору; прот. низький. || Який має висоту, більшу від звичайної, середньої. || Який має рівень, більший від звичайного. 2) Який знаходиться на далекій або значній віддалі від землі, від якої небудь поверхні …
10гоноровий — а, е, заст. 1) Знатний, багатий. Гонорове панство. 2) розм. Те саме, що гонористий …
