здобувати
31звільняти — I я/ю, я/єш, зві/льнювати, юю, юєш, недок., звільни/ти, звільню/, зві/льниш, док., перех. 1) Випускати кого небудь з під арешту, з в язниці і т. ін.; давати волю. 2) Силою визволяти кого небудь з під арешту, з в язниці і т. ін.; здобувати в бою… …
32звільнятися — я/юся, я/єшся, недок., звільни/тися, звільню/ся, зві/льнишся, док. 1) Виходити на волю з під арешту, з в язниці і т. ін. || Визволятися від гніту, від рабства і т. ін., відвойовувати, здобувати волю для себе. 2) Позбавлятися того, що стискує, зв… …
33звойовувати — ую, уєш, недок., звоюва/ти, ю/ю, ю/єш, док., перех., розм. 1) Перемагаючи в бою, захоплювати, силою підкоряти кого , що небудь; завойовувати. 2) Перемагати кого небудь у збройній боротьбі, в бою. || Долати чию небудь волю, силу і т. ін. 3) перен …
34здобуваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до здобувати …
35здобування — я, с. Дія за знач. здобувати …
36здобуватися — а/юся, а/єшся, недок., здобу/тися, у/дуся, у/дешся; мин. ч. здобу/вся, була/ся, було/ся; наказ. сп. здобу/дься; док. 1) чого, розм. Діставати, набувати що небудь. 2) на що, діал. Спромагатися. 3) тільки недок. Пас. до здобувати …
37здобути — див. здобувати …
38здобуття — я/, с. Дія за знач. здобувати, здобути. Здобуття наукового ступеня …
39змагати — I а/ю, а/єш, недок., змогти/, змо/жу, змо/жеш; мин. ч. зміг, змогла/, змогло/; док. 1) перех., розм. Брати гору, здобувати перемогу над ким , чим небудь; перемагати. || Переборювати, долати що небудь (почуття, фізичний стан і т. ін.). || тільки 3 …
40знаходити — джу, диш, недок., знайти/, знайду/, зна/йдеш і рідко ізнайти/, найду/, на/йдеш; мин. ч. знайшо/в і рідко ізнайшо/в, шла/, шло/; док., перех. 1) Шукаючи, виявляти кого , що небудь десь. || Виявляти, відкривати внаслідок спеціальних розвідок,… …