здобичі
1здобич — і, ж. 1) Добуте, захоплене і т. ін. на полюванні, у бою, з надр землі тощо. 2) Те, що є предметом полювання, ловлі, захвату і т. ін.; жертва. 3) розм. Те саме, що здобуття …
2здобич — [здо/биеч] ч і, ор. ч :у …
3здобич — (те, що добуте, захоплене на полюванні, у бою, з надр землі тощо), пожива, роздобуток …
4здобич — іменник жіночого роду …
5користі — здобич …
6луп — здобич, трофеї; грабіж, пограбування …
7чатувати — у/ю, у/єш, недок. 1) перех. і неперех., кого, що, біля кого – чого, над ким – чим.Охороняти когось або щось. || неперех. Стояти на варті; вартувати, стерегти. || Стояти, сидіти і т. ін. біля когось, чогось, оберігаючи його спокій або стежачи за… …
8добича — рідко до/бич, і, ж., розм. Те саме, що здобич 1), 2) …
9дуван — у, ч. 1) іст. У тюркомовних країнах – здобич на її поділ. 2) Відкрите підвищене місце …
10дуванити — ню, ниш, діал. Полювати, ділити здобич …
