засмучувати
1засмучувати — ую, уєш, недок., засмути/ти, смучу/, сму/тиш, док., перех. 1) Викликати смуток у кого небудь. || Виповнювати смутком (душу, серце). || Завдавати кому небудь горя, жалю. 2) Робити похмурим, безрадісним що небудь …
2засмучувати — засмутити (викликати смуток у кого н., робити смутним когось), смутити, печалити, потьмарювати, потьмарити, журити, розстроювати, розстроїти; присмучувати, присмутити (трохи) …
3засмучувати — дієслово недоконаного виду …
4цвѣлити — заставлять плакать, обижать; мучить (1): О моя сыновчя, Игорю и Всеволоде! рано еста начала Половецкую землю мечи цвѣлити, а себѣ славы искати. Нъ нечестно одолѣсте, нечестно бо кровь поганую проліясте. 26. 1262: Миндовгъ же восхотѣ пояти свесть… …
5жаль — I жа/лю/, ч. 1) Важкий настрій, що викликається якоюсь невдачею, горем і т. ін.; сум, печаль, скорбота. •• На [превели/кий] жаль вставне словоспол. виражає жалкування з приводу чого небудь. Завдава/ти жа/лю/ кому засмучувати кого небудь, наводити …
6журити — журю/, жу/риш, недок., перех. 1) Викликати в кого небудь тяжкі почуття, невеселий настрій; печалити, засмучувати. 2) Викликати занепокоєння; хвилювати. 3) рідко. Указувати кому небудь на його помилки, вади, неправильні вчинки, висловлювати своє… …
7засмутити — див. засмучувати …
8затьмарювати — юю, юєш, недок., затьма/рити, рю, риш, док., перех. 1) Робити щось темним чи невидним, прикриваючи, затуляючи собою або чим небудь; затемнювати. || Своїм яскравим сяйвом робити менш помітними інші сяючі планети (про небесні світила). 2) перен.… …
9опечалювати — юю, юєш, недок., опеча/лити, лю, лиш, док., перех. Те саме, що засмучувати …
10осмучувати — ую, уєш, недок., осмути/ти, учу/, у/тиш, док., перех., рідко. Те саме, що засмучувати …
- 1
- 2
