засмутити
1засмутити — див. засмучувати …
2засмутити — див. засмучувати …
3засмутити — дієслово доконаного виду …
4зафрасовать — засмутити …
5засмучувати — засмутити (викликати смуток у кого н., робити смутним когось), смутити, печалити, потьмарювати, потьмарити, журити, розстроювати, розстроїти; присмучувати, присмутити (трохи) …
6дігнати — Дігнати: зробити прикрість, неприємність, засмутити [14] «Дігнати» (зробити прикрість, неприємність, засмутити): «ніколи їм не дігнав ні непослухом, ні прикрим словом» (139) пояснено: «доганяти дорікати, висловлювати догану», з двома помилками чи …
7доганяти — Доганяти: в окр. значенні: докоряти, висловлювати догану [52] дорікати, висловлювати догану [I] «Дігнати» (зробити прикрість, неприємність, засмутити): «ніколи їм не дігнав ні непослухом, ні прикрим словом» (139) пояснено: «доганяти дорікати,… …
8зазнобити — I би/ть. Док. до знобити. II блю/, би/ш, док., діал. Засмутити, завдати жалю, прикрості …
9запечалити — лю, лиш, док., перех., розм. Викликати у кого небудь смуток; засмутити …
10засмучений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до засмутити. 2) у знач. прикм. Смутний, невеселий. || Який виражає смуток, жаль. 3) у знач. прикм. Похмурий, безрадісний …
