запевняти
1запевняти — я/ю, я/єш і рідко запе/внювати, юю, юєш, недок., запе/внити, ню, ниш, док., перех. 1) кого або із спол. що.Переконувати кого небудь у чомусь, авторитетно стверджувати щось. || Відповідально заявляти про свій намір щось виконати, здійснити. 2)… …
2запевняти — [запеиўн’а/тие] н а/йу, н а/йеиш …
3запевняти — 1) = запевнювати, запевнити (переконувати кого н. у чомусь, авторитетно твердити щось), у[в]певняти, у[в]певнювати, у[в]певнити 2) див. ґарантувати …
4запевняти — дієслово недоконаного виду рідко …
5висисати — а/ю, а/єш, недок., ви/ссати, ссу, ссеш, док., перех. 1) Ссучи, висмоктувати, витягати з чого небудь рідину, вологу або рідку масу. •• Висиса/ти з па/льця говорити що небудь, запевняти в чомусь, не спираючись на факти. 2) кого, з кого, перен.… …
6завіряти — я/ю, я/єш, недок., заві/рити, рю, риш, док., перех. 1) Юридично оформляти печаткою і підписом документи, ділові папери і т. ін., стверджуючи їх правильність, достовірність. 2) також без додатка, розм. Те саме, що запевняти 1). 3) діал. Довіряти …
7запевнити — див. запевняти …
8запевнювати — див. запевняти …
9запевняння — я, с. Дія за знач. запевняти …
10обіцяти — я/ю, я/єш, недок., перех. і без додатка. 1) Давати обіцянку кому небудь; зобов язуватися зробити щось, діяти певним чином. || Запевняти кого небудь, що він одержить, матиме щось. 2) Подавати надії на що небудь; провіщати що небудь …
- 1
- 2
