заохочення
1заохочення — я, с. 1) Дія за знач. заохотити. 2) Те, що заохочує кого небудь до чогось; нагорода, похвала …
2заохочення — [заохо/чеин :а] н :а, р. мн. еин …
3заохочення — іменник середнього роду …
4заохочувальний — а, е. Який викликає заохочення, признач. для заохочення (у 1 знач.) …
5премія — ї, ж. 1) Нагорода (перев. грошова) за успіхи чи заслуги в певній галузі діяльності, за досягнення кращих результатів у чому небудь (у змаганні, конкурсі тощо). || також зі сл. перша, друга і т. ін. Грошова винагорода за кращий твір у галузі науки …
6анумо — виг., розм. Виражає спонукання, заохочення до дії; уживається у звертанні до кількох осіб …
7ануте — виг., розм. Виражає спонукання, заохочення до дії; вживається при звертанні до кількох осіб …
8гей — I виг. 1) Спонукальне слово, яким підганяють волів, корів або коней. 2) Уживається як оклик у звертанні. 3) Уживається як заклик, заохочення до дії. 4) Виражає піднесення, захоплення чим небудь. 5) Пісенний вигук. II ге/я, ч. Гомосексуаліст …
9графікація — ї, ж. 1) Нагородження. 2) фін. Грошова винагорода, заохочення, що виплачується з метою стимулювання ефективнішого виконання своїх обов язків брокерами, агентами та ін. працівниками …
10мотивація — ї, ж. 1) Сукупність мотивів, доказів для обґрунтування чогось; мотивування. 2) Доведення необхідності скоєння певних вчинків. 3) Заохочення учнів до вивчення певного предмета, дисципліни, пояснення необхідності навчання у школі …