замучити
1замучити — див. замучувати …
2замучити — див. замучувати …
3замучити — дієслово доконаного виду …
4замучити — мучу, чиш, Пр. 1. Тортурами, катуванням доводити людину до смерті, до загибелі. 2. Доводити до виснаження, до знесилення …
5замучувати — замучити (катуванням, тортурами доводити кого н. до смерті, загибелі), закатовувати, закатувати, скатувати, замордовувати, замордувати, доконати; заморювати, заморити (голодом, роботою) …
6доконати — а/ю, а/єш, док., перех., розм. 1) Довести кого небудь до важкого фізичного або морального стану; замучити. || Погубити, знищити кого небудь. 2) рідко. Зробити, здійснити що небудь …
7заганяти — I я/ю, я/єш і рідко заго/нити, ню, ниш, недок., загна/ти, зажену/, зажене/ш; наказ. сп. зажени/; док., перех. 1) Примушувати кого , що небудь увійти кудись, у щось; прот. виганяти. || розм. Наказувати кому небудь, примушувати йти до якогось місця …
8залоскотати — очу/, о/чеш і рідко залоскоті/ти, очу/, оти/ш, док. 1) перех. і неперех.Злегка торкаючись тіла, викликати відчуття лоскоту. || Приємно подразнити (про запахи). || безос. 2) перех. Лоскочучи, замучити, довести до смерті. 3) перех. і без додатка,… …
9замилувати — у/ю, у/єш, док., перех. 1) Почати милувати. 2) Осипати ласками кого небудь, втомити, замучити пестощами, запестувати …
10замучений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до замучити …
