замовкнути
1замовкнути — див. замовкати …
2замовкнути — див. замовкати …
3замовкнути — дієслово доконаного виду …
4замовкати — замовкнути (припиняти розмову, спів тощо; переставати видавати які н. звуки), змовкати, змовкнути, у[в]мовкати, у[в]мовкнути, мовкнути, затихати, затихнути, у[в]тихати, у[в]тихнути, стихати, стихнути, притихати, притихнути, примовкати,… …
5замовклий — а, е. Дієприкм. акт. мин. ч. до замовкнути …
6замовчати — I зам овчати див. замовчувати. II замовч ати чу/, чи/ш, док., розм. Те саме, що замовкнути 1) …
7занишкнути — ну, неш, док., розм. Те саме, що замовкнути …
8занімити — и/ш, и/ть, док., перех., розм. 1) Зробити німим; примусити замовкнути. 2) перен. Затамувати, заглушити …
9заніміти — і/ю, і/єш, док. 1) Втратити здатність говорити, стати німим. || На деякий час замовкнути (від переляку, здивування, захоплення і т. ін.). || Перестати звучати, лунати (про звуки, мову і т. ін.). || безос. 2) Втратити чутливість, здатність… …
10затикати — I зат икати аю, аєш, док., розм. Почати тикати, часто звертаючись до кого небудь на ти . II затик ати а/ю, а/єш, недок., заткну/ти, ну/, не/ш і діал. затка/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Закривати який небудь отвір, засуваючи в нього щось.… …
