загребти
1загребти — дієслово доконаного виду …
2загребти — див. загрібати …
3загребти — гребам, гребеш, Пт. Заграбати, збирати що небудь у купу; згрібати. 2. Загортати, засипати чим небудь. Іванцю выгрюб яму й загрюб там корову …
4загребтися — дієслово доконаного виду …
5заграбати — аю, аєш, док., перех., діал. Загребти, засипати землею. Заграбати мерця …
6загребений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до загребти …
7загребущий — а, е, розм. 1) Який прагне багато загребти, привласнити; дуже жадібний, ненаситний. || Власт. жадібній людині. 2) рідко. Те саме, що загребистий 1) …
8загрібати — а/ю, а/єш, недок., загребти/, бу/, бе/ш; мин. ч. загрі/б, загребла/, загребло/; док. 1) перех. Збирати, гребти що небудь у купу, в одне місце; згрібати. || розм. Набирати, зачерпувати. 2) перех., розм. Загарбувати, привласнювати. || Багато… …
9загрібатися — а/юся, а/єшся, недок., загребти/ся, бу/ся, бе/шся; мин. ч. загрі/бся, загребла/ся, загребло/ся; док. 1) Заглиблюватися, заховуватись у що небудь, загортаючи, засипаючи себе чимось. || розм., рідко. Проникати куди небудь, врізуючись, заглиблюючись …
10позагрібати — а/ю, а/єш, док., перех. 1) Загребти, зібрати в одне місце, в купу все чи багато чого небудь. Позагрібати листя в саду. 2) перен., розм. Загарбати, привласнити все чи багато чого небудь. 3) Гребучи, закопати, засипати, загорнути чим небудь усе чи… …
- 1
- 2
