загоряти
1загоряти — я/ю, я/єш і загора/ти, а/ю, а/єш, недок., загорі/ти, рю/, ри/ш, док. 1) Набувати засмаги, ставати смаглявим під дією сонячного проміння. || Присмалюватися на сонці (про рослини). 2) тільки недок., перен., розм. Марнувати, гаяти час; перебувати у… …
2загоряти — дієслово недоконаного виду …
3загорати — див. загоряти …
4загоріти — див. загоряти …
5загоряння — загора/ння, я, с. 1) Дія за знач. загоряти, загорати 1). 2) Дія за знач. загорятися, загоратися …
6запалюватися — ююся, юєшся, недок., запали/тися, палю/ся, па/лишся, док. 1) Починати горіти, спалахувати полум ям; загорятися. || Починати сяяти, світитися. || Починати рожевіти (про небо). || Починатися, наставати (про світанок, ранок, день). 2) перен. Дуже… …
7запікатися — а/юся, а/єшся, недок., запекти/ся, ечу/ся, ече/шся, док. 1) Укриватися шкуринкою під дією жару в печі, духовці (про страви). 2) Перегріватися, перебуваючи довго на сонці чи біля вогню, жару; обпалювати собі шкіру. || Загоряти, засмалюватися. 3)… …
8пляжитися — жуся, жишся, недок., розм. Купатися, загоряти, проводити час на пляжі …
9позагоряти — я/ю, я/єш, позагора/ти, а/ю, а/єш, док. 1) Загоряти якийсь час. 2) Набути засмаги, стати смаглявим під дією сонячного проміння (про всіх чи багатьох) …
10смагнути — ну, неш; мин. ч. смаг, ла, ло і сма/гнув, нула, нуло; недок. 1) Набувати засмаги, ставати смаглявим під дією сонячного проміння й вітру; засмагати, загоряти. 2) Пересихати від спраги, гарячки і т. ін.; укриватися пересохлою плівкою, запікатися… …
- 1
- 2
