завчати
1завчати — а/ю, а/єш і рідше зау/чувати, ую, уєш, недок., завчи/ти, чу/, чи/ш і рідше заучи/ти, учу/, у/чиш, док., перех. 1) Старанно запам ятовуючи, добре, міцно засвоювати. 2) розм., рідко. Привчати себе до чого небудь, виробляти певну навичку …
2завчати — дієслово недоконаного виду …
3визубрювати — юю, юєш, недок., ви/зубрити, рю, риш, док., перех., розм. Механічно завчати що небудь, не вникаючи у зміст …
4завчання — я, с. Дія за знач. завчати 1) …
5завчатися — а/юся, а/єшся і рідше зау/чуватися, уюся, уєшся, недок., завчи/тися, чу/ся, чи/шся і рідше заучи/тися, учу/ся, у/чишся, док. 1) тільки док. Старанно і довго вивчаючи що небудь, забути про все інше. 2) тільки недок. Пас. до завчати і …
6завчити — див. завчати …
7заучити — див. завчати …
8заучувати — див. завчати …
9схоплювати — юю, юєш, недок., схопи/ти, схоплю/, схо/пиш; мн. схо/плять; док., перех. 1) Брати, хапати кого , що небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін. || Хапати лапами, дзьобом (про тварин, птахів). || за що. Хапаючи за що небудь, тримати, стискати. || за… …
10вивчати — 1) = вивчити (що навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій н. галузі), у[в]чити, опановувати, опанувати, оволодівати, оволодіти (чим), студіювати, проходити, пройти, штурмувати, у[в]гризатися (в що); пізнавати, пізнати, у[в]знавати,… …
