достатнє
1достатність — ності, ж. Абстр. ім. до достатній 1), 2) …
2достатнє — присл., діал. Те саме, що достатньо …
3достатній — я, є. 1) Який задовольняє що небудь або відповідає яким небудь потребам. || Обґрунтований належною мірою, переконливий. 2) діал. Заможний …
4достатній — прикметник …
5достатній — заможний …
6достатність — іменник жіночого роду …
7доволний — достатній, спроможний …
8вистачати — і вистарча/ти, а/є, недок., ви/старчити, чить, ви/стачити, чу, чиш, док. 1) чого і без додатка, безос.Бути достатнім для чого небудь. 2) перех. і без додатка, заст. Забезпечувати чимсь, давати, постачати щось у достатній кількості …
9забезпечувати — ую, уєш, недок., забезпе/чити, чу, чиш; наказ. сп. забезпе/ч; док., перех. і без додатка. 1) Постачаючи щось у достатній кількості, задовольняти кого , що небудь у якихось потребах. || Надавати кому небудь достатні матеріальні засоби до існування …
10незабезпечений — а, е. Який не має достатніх засобів до існування. || Який характеризується відсутністю достатніх засобів до існування. •• Незабезпе/чена заборго/ваність перевищення кредиторської заборгованості підприємства, фірми по позичках над її забезпеченням …
