давати настанови
1мораль — і, ж. 1) Система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства; етика (у 2 знач.). 2) Повчальний висновок із чогось. 3) розм. Повчання, настанови, поради. •• Чита/ти (прочита/ти і т. ін.) мора/ль повчати, давати… …
2проповідувати — ую, уєш і рідко проповіда/ти, а/ю, а/єш, недок. 1) неперех., рел. Виголошувати проповідь (у 1 знач.). || також перех. і без додатка. Давати настанови релігійно повчального змісту. || також перех. і без додатка, перен., розм. Повчати. 2) перех. і… …
3напучувати — ую, уєш і напуча/ти, а/ю, а/єш, недок., напути/ти, учу/, ути/ш, док., перех. Давати комусь поради, настанови і т. ін.; навчати чого небудь; повчати, радити. || Давати вказівки, поради, висловлювати побажання кому небудь (перев. перед… …
4рекомендувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. 1) Давати позитивний усний або письмовий відзив про кого небудь, зазвичай із порукою за нього. || Характеризувати кого , що небудь. 2) також з інфін. Давати поради, вказівки або настанови кому небудь зробити щось; …
5учити — (вчи/ти), учу/, у/чиш, недок., перех. і неперех. 1) чого, чому, з інфін. і без додатка. Передавати кому небудь які небудь знання, навички; навчати. || із спол. що, як. Говорити, показувати і т. ін., яким чином, способом робити що небудь. ||… …
6заповідати — а/ю, а/єш, недок., запові/сти, і/м, іси/, док., перех. 1) Висловлювати свою передсмертну волю. || Залишати що небудь комусь після своєї смерті у спадок. 2) перен. Давати які небудь настанови, розпорядження щодо дальших дій, норм поведінки і т. ін …
7струнчити — чу, чиш, недок., перех., розм. Давати комусь настанови, повчати, як себе поводити; виховувати, наставляти …
8наставляти — наставити (кого давати конкретні поради, настанови, як слід чинити, поводитися в тих / инших випадках), настановляти, настановити, напучувати, напучати, напутити, навчати, навчити, наказувати (кому перев. зі спол. щоб ); повчати, у[в]чити,… …
9струнчити — розм. (давати комусь настанови), виховувати, наставляти, повчати …
