гримати
1гримати — греметь (об оглушающих ударах оружия, о бряцании оружия) (1): Съ зараніа до вечера, съ вечера до свѣта летятъ стрѣлыкаленыя, гримлютъ сабли о шеломы, трещатъ копіа харалужныя въ полѣ незнаемѣ среди земли Половецкыи. 17. || Громко звучать,… …
2гримати — ГРИМА|ТИ (1*), Ю, ѤТЬ гл. Греметь: б҃жьею силою зевесь не плакате на(д) дѣтѩте(м). но плачь имѩше онъ гримающь до нб҃си. ГБ XIV, 15б …
3гримати — аю, аєш, недок. 1) Сильно стукати, ударяти, бити чим небудь. || Створювати гучні, різкі звуки, гуркіт, діючи чим небудь на щось. || Створювати або видавати сильний стук, шум і т. ін. 2) на кого, із спол. що і без додатка. Голосно лаяти, дорікати… …
4гримати — 1) (сильно стукати), грюкати, ударяти, бити; погрюкувати, погримувати (час від часу) 2) (голосно лаяти, дорікати кому н. у чомусь), покрикувати, гикати, гарикати, дорікати, зіпати, волати, кричати …
5гримати — дієслово недоконаного виду …
6прогримати — аю, аєш, док. 1) Док. до гримати. 2) Гримати якийсь час …
7грымать — сердито говорить, браниться , диал. грымза старый ворчун , ср. укр. гримати греметь, стучать , русск. цслав. гримати звучать . См. греметь …
8гриманьѥ — ГРИМАНЬ|Ѥ (1*), ˫А с. Действие по гл. гримати: ира. нѣкогда же родивши ды˫а… приведе кириты бѣсы нѣки˫а. гласѩща и плещюща въ ѡружьи и плѩшюща. ѥже гл҃тьсѩ огнѩ гла(с). да гриманьи оружь˫а. възможеть покрыти младенца. б҃у плачющю. ГБ XIV, 15б …
9гиркати — аю, аєш, недок., розм. Сердито гримати на кого небудь; покрикувати …
10грим — I у, ч. 1) Спеціальні фарби та наклейки, що використовуються для надання обличчю актора відповідного вигляду. 2) Оформлення обличчя актора для гри на сцені. II виг. Уживається як присудок за знач. гримати 1) …
