глухуватий
1глухуватий — а, е. 1) Трохи глухий (у 1 знач.). 2) Не зовсім дзвінкий; неголосний …
2глухуватий — прикметник …
3туговухий — а, е, рідко. Який погано чує; глухуватий. || у знач. ім. тугову/хий, хого, ч. Той, хто погано чує; глухуватий …
4глухий — I 1) (про голос, звуки який нечітко чується), приглушений; приглухлий, глухуватий (про голос який звучить не досить дзвінко); здавлений, здушений, придавлений, придушений, задавлений (про голос, ридання тощо); утробний, нутряний (про голос який… …
5глухуватість — тості, ж. Абстр. ім. до глухуватий 1) …
6глухувато — Присл. до глухуватий 2) …
7підглухий — а, е, діал. Глухуватий …
8приглухий — а, е. Те саме, що глухуватий 1) …
9приглухлий — а, е. Злегка глухий, глухуватий (про голос) …
10приглухуватий — а, е, розм. Те саме, що глухуватий 1) …
- 1
- 2
