вірити
11повірити — I рю, риш, док. 1) Прийняти що небудь за істину, вважаючи дійсним, існуючим. || Зрозуміти, усвідомити, що так є насправді. || Дістати певність у чомусь, переконатися. Повірити на слово. 2) кому, чому, в кого. Відчути довір я до кого , чого небудь …
12перевірити — 1 дієслово доконаного виду з ясувати перевірити 2 дієслово доконаного виду переконати рідко …
13пірити — 1 дієслово недоконаного виду дуже лити про дощ розм. пірити 2 дієслово недоконаного виду сильно бити розм …
14проспе́рити — просперити, нескл., с …
15секью́рити — секьюрити, нескл., ж. (службабезопасности) и м. (представитель этой службы) …
16мѣрити — См. мѣряти Б. Л. Богородского, Д. С. Лихачева, О. В. Творогова; В. Л. Виноградова. Словарь справочник Слова о полку Игореве : в 6 выпусках / АН СССР. Ин т рус. лит. (Пушкин. Дом); Ин т рус. яз; Л.: Наука. Ленингр. отд ние, 1965 1984 …
17вѣрити — ВѢР|ИТИ (5*), Ю, ИТЬ гл. Верить, доверять: ц(с)рь же ольк(с)а не печѩшесѩ о немь. вѣрѩ бра(т) исакови. и с҃нови ѥго. зане при˫аста извѣщениѥ. ЛН XIII–XIV, 64 об. (1204); Дв҃дѹ же не вѣдѹщю. ни мыслѩщю на сѩ ни откѹдѹ же зла. зане кр(с)тмъ… …
18невѣрити — НЕВѢР|ИТИ (1*), Ю, ИТЬ гл. То же, что невѣровати: тебе ли невѣрющю презрѣ? КТур XII сп. XIV, 23. Ср. вѣрити …
19полицемірити — рю, риш, док. Лицемірити якийсь час …
20умірити — рю, риш, док., умі/ряти, яю, яєш, док., перех. і без додатка, діал. Недомірити …