він шаленів від гніву
1шаленіння — іменник середнього роду …
2шаленіти — дієслово недоконаного виду …
3шаленіння — я, с. Дія за знач. шаленіти …
4шаленіючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до шаленіти …
5шаленість — ності, ж. 1) Стан за знач. шалений 1); несамовитість, нестямність. 2) Те саме, що шаленство 2 4) …
6шаленіти — і/ю, і/єш, недок. 1) Ставати надмірно збудженим від якогось сильного почуття. || Бурхливо виявляти надзвичайне хвилювання, збудження, несамовитість, лють. || Нестримно виявлятися. || Виражати стан надзвичайного збудження, несамовитості,… …
7шаленість — [шале/н іс т ] нос т і, ор. н іс т у …
8шаленіти — [шалеин’і/тие] н і/йу, н і/йеиш …
9шаленість — іменник жіночого роду …
10шаліти — і/ю, і/єш, недок. 1) Те саме, що шаленіти 1). || Те саме, що пустувати I. 2) Те саме, що шаленіти 2). 3) Те саме, що шаленіти 4). || безос …
