він лицемір
1лицемір — (лицемірна, нещира людина), дворушник, облудник, крутій, фарисей, облуда, лицедій; кривоприсяжник (той, хто фальшиво присягав); єзуїт (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); актор, артист, комедіа[я]нт (той, хто вміє вдавати з себе не… …
2лицемір — іменник чоловічого роду, істота …
3лицемірити — дієслово недоконаного виду …
4лицемірка — іменник жіночого роду, істота …
5лицемірний — прикметник …
6лицемірність — іменник жіночого роду …
7лицемірно — прислівник незмінювана словникова одиниця …
8лицемірство — іменник середнього роду …
9лицемірний — а, е. Який лицемірить, здатний лицемірити. || Сповнений лицемірства; нещирий …
10лицемірити — рю, риш, недок. Діяти лицемірно, виявляти лицемірство …
