він безнадійний
1безнадійний — прикметник …
2безнадійний — а, е. 1) Який не подає надії на щасливий кінець, на успіх або поліпшення, на одужання тощо. || Який утратив надію на щастя, успіх і т. ін. || Який виражає втрату або відсутність надії. •• Безнаді/йна заборго/ваність заборгованість по податкам і… …
3безнадійний — (у якому немає надії на поліпшення), безвихідний, безпорадний, невиліковний; розпачливий, безпросвітний (зазв. зі сл. часи , життя , злидні й под.); безперспективний …
4безнадійність — ності, ж. Стан за знач. безнадійний 1) …
5безнадійно — Присл. до безнадійний 1). || у знач. присудк. сл …
6невтішний — 1) (якого неможливо втішити чим н., заспокоїти), безутішний, нерозважний Пор. сумний 2) (про важкий психічний стан, почуття, плач тощо який неможливо втішити чим н., заспокоїти), безутішний, нерозважний, нерозважливий, невтишимий; безвихідний,… …
7безвихідний — а, е. 1) Такий, з якого немає виходу, не можна вийти. || Постійний (про перебування де небудь). 2) перен. У якому немає порятунку, виходу; дуже тяжкий; безнадійний, безпорадний. || Глибокий, нерозважний (про почуття та ін.). Безвихідна ситуація …
8безвиглядний — а, е, зах. Безперспективний, безнадійний …
9розпучливий — Розпучливий: відчайдушний, безнадійний, безвихідний [47] …
10невиправний — (нездатний виправитися, стійкий у своїх, зазв. неґативних, схильностях, звичках тощо), непоправний, безнадійний, безпросвітний; закоренілий, зашкарублий (який відзначається вже давніми, міцними звичками тощо зазв. неґативними) Пор. безпробудний,… …
- 1
- 2
