вінчати
31розвінчати — дієслово доконаного виду …
32скінчати — дієслово недоконаного виду рідко …
33увінчати — дієслово доконаного виду …
34цвірінчати — дієслово недоконаного виду …
35бінчати — гудіти (муха бінчит) …
36закінчувати — ую, уєш і рідко закінча/ти, а/ю, а/єш, недок., закі/нчи/ти, кі/нчу/, кі/нчи/ш, док., перех. Доводити що небудь до кінця, до завершення; кінчати. || Завершувати чи бути кінцем, завершенням чогось. || Кінчати, завершувати навчання (у школі,… …
37заквітчувати — заквітчати (прикрашати квітами, зіллям), квітчати, у[в]квітчувати, у[в]квітчати, прикрашати, прикрасити, замаювати, замаїти, замаяти; закосичувати, закосичити (волосся); увінчувати, увінчати, вінчати (вінком) …
38закінчувати — закінчити (доводити що н. до кінця, до завершення), кінчати, кінчити, скінчати, скінчити, покінчити, докінчувати, докінчити, завершувати, завершити, довершувати, довершити, вивершувати, вивершити, повершити, порішити; викінчувати, викінчити… …
39одружити — одружувати (з ким, на кому й без додатка з єднати шлюбом чоловіка з жінкою), поєднати, поєднувати (кого з ким), спарувати, пристроїти, пристроювати, о(б)крутити, о(б)кручувати; оженити, поженити (парубка, чоловіка); видати, видавати (дівчину,… …
40увінчувати — 1) = увінчати (бути у верхній частині чогось, закінчувати собою що н.), вінчати 2) див. заквітчувати …