відносити
1підносити — о/шу, о/сиш, недок., піднести/, су/, се/ш, док.; мин. ч. підні/с, несла/, несло/; перех. 1) Взявши в руки або навантаживши на себе, переміщати з місця на місце; доставляти, несучи. 2) Посуваючи вгору або переміщаючи, наближати що небудь до когось …
2підносити — (431) згадувати, підкреслювати, наголошувати < польськ. podnosić [MО,V] …
3відносити — I віднос ити ошу/, о/сиш, док. Закінчити носити. II відн осити о/шу, о/сиш, недок., віднести/, су/, се/ш; мин. ч. відні/с, несла/, несло/; мн. віднесли/; док., перех. 1) Несучи кого , що небудь, доставляти кудись або кому небудь. 2) Повертати,… …
4повідносити — о/шу, о/сиш, док., перех. Віднести все чи багато чого небудь, усіх чи багатьох …
5попідносити — о/шу, о/сиш, док., перех. 1) Піднести що небудь (про багатьох); піднести багато чогось. 2) Підняти що небудь, перемістити догори (про багатьох). 3) поет., рідко. Звести багато будівель …
6співвідносити — о/шу, о/сиш, недок., співвіднести/, су/, се/ш; мин. ч. співвідні/с, несла/, несло/; док., перех. Установлювати співвідношення з чим небудь або між собою; зіставляти, порівнювати …
7підносити — [п ідно/сиетие] о/шу, сиеш; нак. о/с , о/с теи …
8відносити — віднести (несучи, доправляти що н. звідкись / кудись / комусь), заносити, занести, затаскувати, затаскати, відтаскувати, відтаскати …
9підносити — I = піднести (про ступінь, рівень, темп тощо), піднімати, підняти, підіймати, підійняти, підвищувати, підвищити II ▶ див. будувати, височіти, дарувати 1), збільшувати 1) …
10відносити — дієслово недоконаного виду доставляти кудись; зараховувати кого , що небудь до когось, чогось відносити дієслово доконаного виду закінчити носити …
