віддячувати
1віддячувати — ую, уєш, недок., віддя/чити, чу, чиш, рідко віддя/кувати, ую, уєш, док., кому. 1) На чийсь добрий вчинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим. 2) перен. Мститися кому небудь за вчинене зло, неприємність …
2віддячувати — віддячити (на чийсь добрий учинок, подарунок тощо відповідати тим самим), віддякувати, віддячуватися, віддячитися, віддякуватися, відплачувати, відплатити, відплачуватися, відплатитися, нагороджувати, нагородити, платити, розплачуватися,… …
3віддячувати — дієслово недоконаного виду …
4віддавати — даю/, дає/ш, недок., відда/ти, да/м, даси/, док. 1) перех. Повертати назад узяте (позичене, дане, привласнене, належне). •• Віддава/ти (відда/ти) Бо/гові (Бо/гу) ду/шу умирати, гинути. 2) перех. Виділяти із себе тепло, холод і т. ін. в навколишнє …
5віддякувати — див. віддячувати …
6віддячити — див. віддячувати …
7віддячитися — чуся, чишся, док., віддя/чуватися, уюся, уєшся, недок., Те саме, що віддячувати. || безос …
8віддячливий — а, е. Який любить віддячувати чим небудь …
9відплачувати — ую, уєш, недок., відплати/ти, ачу/, а/тиш, док., кому. Віддячувати за послугу, добре ставлення. || Мститися за вчинене зло. Відплачувати сторицею …
10відплачуватися — уюся, уєшся, недок., відплати/тися, ачу/ся, а/тишся, док. 1) рідко. Те саме, що віддячувати. 2) діал. Повертати борг; розплачуватися …
- 1
- 2
