відвертати
11відбивати — а/ю, а/єш, недок., відби/ти, відіб ю/, відіб є/ш; мин. ч. відби/в, би/ла, би/ло; наказ. сп. відби/й; док., перех. 1) Ударами відокремлювати частину від цілого. || Ударами відокремлювати що небудь прикріплене, прибите; відкривати. || чим, безос.… …
12відвабити — блю, биш; мн. відва/блять; док., відва/блювати, юю, юєш. недок., перех. Ваблячи, відвертати когось від чого небудь …
13відвернути — див. відвертати …
14відвертання — я, с. Дія за знач. відвертати й відвертатися 1 4) …
15відвертатися — а/юся, а/єшся, недок., відверну/тися, ерну/ся, е/рнешся, док. 1) Повертати від кого , чого небудь обличчя вбік; повертатися до інших спиною. 2) Відвалюватися (про скибу землі). 3) Відгинатися, відгортатися (про край або кінець чого небудь). 4)… …
16відволікати — а/ю, а/єш, недок., відволокти/, очу/, оче/ш і відволікти/, ічу/, іче/ш; мин. ч. відволі/к, локла/, локло/; док., перех. 1) Волочучи кого , що небудь, віддаляти від певного місця. 2) перен. Відвертати, відривати когось або щось від кого , чого… …
17відворожити — ожу/, о/жиш, док., відворо/жувати, ую, уєш, недок., перех. Ворожінням відвертати від когось нещастя, лихо …
18відхиляти — я/ю, я/єш і відхи/лювати, юю, юєш, недок., відхили/ти, илю/, и/лиш, док., перех. 1) Переміщати, відводити що небудь у якийсь бік порівняно з попереднім положенням. || Відтягати назад своєю вагою. || Трохи відчиняти (двері, кватирку тощо);… …
19відштовхувати — ую, уєш, недок., відштовхну/ти, ну/, не/ш, док., перех. 1) від кого – чого і без додатка. Штовхаючи, відкидати, відсувати; відпихати. 2) Негативним ставленням до кого небудь віддаляти від себе. 3) Викликати в когось негативні почуття до себе… …
20забалакувати — ую, уєш, недок., забала/кати, аю, аєш, док., розм. 1) неперех.Намагатися почати розмову або вступати в розмову з ким небудь. || тільки док. Почати балакати, говорити. 2) тільки док., перех. Втомити співбесідника довгою розмовою. 3) перех.… …
