втягти
1втягти — дієслово доконаного виду …
2втягти — див. втягувати …
3втягти — див. утягати …
4втягтися — дієслово доконаного виду …
5втягнений — (утя/гнений), втя/гнутий (утя/гнутий), а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до втягнути і втягти …
6втягнення — (утя/гнення), я, с. Дія за знач. втягнути і втягти. Втягнення у війну …
7втягувати — (утя/гувати), ую, уєш і втяга/ти (утяга/ти), а/ю, а/єш, недок., втягну/ти (утягну/ти) і втягти/ (утягти/), втягну/, втя/гнеш, док., перех., у що, до чого. 1) Тягнути кого , що небудь усередину чогось. || Силою вводити кого небудь у якесь… …
8втягуватися — (утя/гуватися), уюся, уєшся і втяга/тися (утяга/тися), а/юся, а/єшся, недок., втягну/тися (утягну/тися) і втягти/ся (утягти/ся), втягну/ся, втя/гнешся, док., у що, до чого. 1) Поволі входити, проникати в середину чого небудь. 2) Западатися… …
9позатягати — а/ю, а/єш і позатя/гувати, ую, уєш, док., перех. 1) Затягти, помістити куди небудь усе чи багато чогось, усіх чи багатьох. 2) Втягти в середину чого небудь, у себе, засмоктати все чи багато чогось, усіх чи багатьох. || безос. 3) у сполуч. зі сл.… …
10потягнути — і потягти/, тягну/, тя/гнеш; мин. ч. потягну/в, тягну/ла, тягну/ло і потя/г, ла/, ло/; док. 1) перех., перев. у сполуч. зі сл. за собою. Ухопившись за кого , що небудь, почати тягти за собою, рухаючись, переміщаючись у певному напрямку або… …
- 1
- 2
